Франчайзинг після Другої світової війни

Франчайзинг в своєму теперішньому форматі став популярним вже після Другої світової війни. Учасники військових подій поверталися додому і хотіли зануритись в мир комфорту, мати організований побут і насолоджуватись сімейним комфортом.

Така потреба спонукала розвиток сфери послуг і харчування, і формат франчайзинга виявився самим прийнятним способом розвитку і виживання на ринку. Ця модель припала до душі багатьом. Однак така популярність викликала і зворотній (небажаний) ефект. До великого розчарування франчайзерів, в 60-70 х роках з’явилось багато компаній, які погано керували бізнесом або не мали достатнього фінансування. В результаті не мало франчайзі опинились на грані банкрутства. Створювались шахрайські компанії, які буквально брали гроші у людей просто так і зникали.

Ці негативні події привели до формування Міжнародної Асоціації Франчайзингу (International Franchise Association (IFA), покликаної регулювати галузь. IFA працює спільно з Конгресом США та Федеральною торговою комісією (FTC) над удосконаленням бізнес відносин в сфері франчайзингу. В 1978 році FTC створив Єдиний реєстр цінних паперів (UFOC), який вимагав від франчайзингових компаній надавати детальну інформацію потенційним франчайзі. Цей реєстр був поновлений в 2007 році та змінив назву в Документ про розкриття інформації про франшизу (Franchise Disclosure Document (FDD). До сьогоднішнього дня він є «Біблією» в галузі регулювання франчайзингу.

До 1954 року Адміністрація Малого Бізнесу США (U.S. Small Business Administration) вже сама здійснювала надання кредитів підприємцям та надавала гарантії для банківських кредитів, а також надавала позики постраждалим в результаті стихійних лих. Вона працювала над тим, щоб підприємства малого бізнесу отримували доступ до державних контрактів по закупівлям, допомагала власникам бізнесу в управлінні, надавала технічну підтримку, проводила різноманітні бізнес-тренінги.

З моменту заснування (30 липня 1953 року) Адміністрація Малого Бізнесу США забезпечила мільйони кредитів, кредитних гарантій і договорів, провела безліч консультацій та надала іншу допомогу малому бізнесу. На сьогоднішній день це потужна Державна структура, яка підтримує, регулює, контролює та керує ринком малого бізнесу, в тому числі франчайзингу в США.

Закон про інвестиційні компанії 1958 року сприяв створенню програми Інвестиційних компаній малого бізнесу (Small Business Investment Company (SBIC), в рамках якої U.S. Small Business Administration була наділена повноваженнями ліцензування, регулювання і допомоги в отриманні грошових коштів приватними підприємствами і тими компаніями, якими керують венчурні інвестиційні компанії. Створення SBIC стало результатом досліджень Федерального резерву, який виявив, що малі підприємства не можуть отримувати кредити, необхідні для їх розвитку. Тому програма була спрямована на надання довгострокових кредитів і інвестиційних запозичень в ризикові сектори малого бізнесу.

В 1964 році Адміністрація Малого Бізнесу почала боротьбу із злиднями через програму рівних можливостей запозичень (Equal Opportunity Loan (EOL) Program). Програма зменшувала кредитні та заставні вимоги для заявників, які були бідними, для цілей заохочення розвитку нових підприємств, які дійсно мали розумні комерційні передумови і перспективу.

Сьогодні Адміністрація малого бізнесу значно виросла: вона надає загальну допомогу і сприяє розвитку програм, розроблених спеціально для заохочення малих підприємств в усіх сферах діяльності. Дані програми зараз включають фінансову підтримку, допомогу в участі в тендерах по федеральним договорам закупівель, управління підприємствами, а також спеціалізовані програми допомоги жінкам, незаможним і ветеранам Збройних сил. Адміністрація малого бізнесу також проводить спеціалізовані консультації і надає допомогу в сфері міжнародної торгівлі.